07 Сен 2017
Поділитися: 10
0

Чи варто батькам домагатися дитячого послуху?

Автор: Олександра Василенко

Ми, дорослі, часто заздримо тим, у кого ростуть слухняні діти. Подумати тільки – беззаперечно сідають за уроки, кладуть свої речі на місце, не сперечаються з батьками на кожному кроці! Це просто якась нездійсненна мрія більшості тат і мам, які змушені щодня замість відпочинку в колі сім'ї приборкувати шибеника. Втомлені після повного турбот дня батьки насилу витримують ірраціональний протест по відношенню до будь-яких своїх пропозицій.

Верх досконалості – слухняна дитина

Чому дитина не слухається?

З точки зору дорослої людини, цілком природно слухатися батьків, що дали тобі життя та забезпечують засобами для існування. Дитяча старанна поведінка є своєрідною платою за виховання та безпеку. Однак рано чи пізно неминуче приходить день, коли ваш малюк не бажає робити те, що йому говорять. У психології цей «програмний збій» називають «кризою 3 років». Вчора ще слухняна дитина всіма мислимими та немислимими способами порушує заборони. Вона вперто наполягає на власній думці, навіть на шкоду своїм інтересам. Здається, що для неї головне – стати переможцем в суперечці за всяку ціну. Однак батькам не варто бити тривогу – так дитина усвідомлює своє «я». Вона стає старше, самостійніше та, відділяючись, знаходить свою волю.

Важка дитина

Поведінка дитини змінюється, вона ніколи вже не буде колишньою. Батькам варто усвідомити, що вікова криза – закономірне явище. Тепер, щоб досягти бажаного, їм доведеться навчитися умовляти, заохочувати та карати. Ставши старшими, діти виконують вимоги, якщо вони:

  • збігаються з їхніми власними бажаннями;
  • досить розумні та обґрунтовані (несуть їм потенційну вигоду);
  • підтримані моральним заохоченням або подарунком;
  • підкріплені загрозою можливого покарання.

Чи варто командувати дитиною?

Після 3 років дитина все частіше приймає рішення самостійно та відкидає допомогу дорослих. Домогтися повного послуху можна, тільки придушивши її волю. У тих сім'ях, де прийнята авторитарна модель виховання, вимоги батьків (або одного з них) не прийнято обговорювати. Дитина позбавлена вибору друзів, книг, розвиваючих занять, будь-якої альтернативи маминим та батьковим рішенням. Хто виросте з слухняного маленького чоловічка? Як позначиться на його характері авторитаризм в сім'ї:

  • Дитина почне думати, що тільки приховано, таємно від усіх можна досягти бажаного. Як результат, суворість заборон може посприяти розвитку брехливості.
  • Спокійна, неконфліктна дитина, бачачи реальність та невідворотність покарання, здатна вести себе так, як від неї вимагають. Ймовірно, завдяки слухняності вона уникне багатьох небезпек, від яких її хочуть захистити батьки. Але з неї не виросте людина, здатна самостійно приймати рішення та відповідати за свої вчинки.
  • Трапляється і так, що суворі батьки втрачають свій авторитет після досягнення дитиною підліткового віку. Тоді поведінка сина чи дочки стає зухвало демонстративною. Підліток відіграється за авторитарне виховання.
  • Покірність, що стала невід'ємною рисою характеру – не найкраща якість для дорослої людини. Без ініціативи, самостійності та вміння відстоювати свою думку не можна досягти успіху в дорослому житті. Прихильність до підпорядкування змусить її завжди бути на других ролях.

Чи варто дитині дозволяти все? Зрозуміло, ні! День за днем, рік за роком вона повинна все більше віддалятися від батьків та набувати впевненості в своїх силах. І нехай її самостійні рішення не завжди подобаються батькам, вони необхідні, щоб стати самостійною, успішною людиною.

«Завжди слухатися батьків» – зручний імператив. Але краще все-таки навчити дитину прислухатися до прохань, а не виконувати команди.

Автор: Олександра Василенко
Дефектолог, логопед, керівник Смартум&Амакідс Україна.
	Ашберн
Виберіть місто