15 Авг 2017
Поділитися: 10
0

Дитина дратує: вчимося керувати емоціями

Автор: Ольга Шмачіна

Діти, безумовно, величезна радість та сенс життя для батьків. Але часом вони так сильно виводять із себе, що у тата й мами починається нервовий тик. Спочатку малюки вередують під час приймання їжі, не хочуть ходити до садка, відмовляються збирати іграшки та лягати спати. Потім вони дорослішають, проблеми стають відчутнішими. Як говорить народна мудрість, маленькі діти – маленькі проблеми, великі діти – великі проблеми. Дитина не хоче вчитися, а зауваження батьків просто-напросто ігнорує.

Зізнайтеся чесно, настають моменти, коли ви вже не можете стримувати емоції. І хочеться взяти в руки ремінь і дати своєму малюку доброго прочухана! Чому так відбувається? Як навчитися тримати себе в руках? З’ясуймо разом.

Мати лає сина

БАТЬКИ ТА ДІТИ – ПРОБЛЕМА, АКТУАЛЬНА В УСІ ЧАСИ

Проблема взаємин батьків і дітей однаково актуальна в усі часи. Поки дитина маленька, батькам вдається з нею справлятися. У неї немає іншого виходу, окрім як слухатися дорослих. Хоча зустрічаються індивіди, здатні довести до нервового зриву навіть батьків з ангельським терпінням.

Як правило, проблеми виникають, коли дитина йде до школи. Вириваючись з-під постійного контролю батьків і потрапляючи в нове середовище, вона часто стає некерованою. Тим паче й проблеми набирають масштабності. Якщо раніше доводилося нервувати через те, що малюк потребує багато солодощів, то тепер уже капризи серйозніші – він відмовляється вчитися, обманює, прогулює заняття, цілими днями грає в комп'ютерні ігри тощо.

Типова реакція батьків на подібну поведінку – крик. У пориві емоцій мама або тато можуть вдарити або образити дитину. Однак цим вони тільки погіршать ситуацію.

Батькам потрібно усвідомити, що непослух – далеко не завжди наслідок поганого характеру дитини. Найчастіше діти таким способом намагаються підсвідомо звернути на себе увагу.

Наскільки б сильно дитина вас не гнівила, пам'ятайте про те, хто в домі дорослий. Ви! А значить, ви несете відповідальність за атмосферу в сім'ї, саме вам потрібно не загострювати проблему, а шукати шляхи її вирішення. Та цього точно не вдасться досягти, якщо ви будете перебувати в розлюченому стані,. Тому перш за все заспокойтеся!

КОНСТРУКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

Отже, дитина грається і навідріз відмовляється вас слухати. Ви ж перебуваєте за крок від того, щоб розкричатися. Постарайтеся стриматися і цей крок не зробити. Інакше ризикуєте ускладнити проблему. Через нерозуміння скандали траплятимуться все частіше й частіше, а взаємні образи накопичуватимуться як снігова куля. Зрештою, це призведе до того, що члени вашої родини віддаляться один від одного, кожен замкнеться в собі.

Якщо хочете стати хорошими батьками, прислухайтеся до наших порад. У них ми розповімо про те, як потрібно себе поводити і як ніколи робити не варто.

ЯК ЧИНИТИ ПРАВИЛЬНО

  1. Слідкуйте за диханням. Зробивши глибокий вдих, порахуйте до десяти, видихніть. Така методика заспокоєння дійсно працює. Розслабившись, ви вже не станете рубати зопалу, а зможете приймати конструктивні рішення. 
  2. Зберігайте баланс між строгістю і жорсткістю. Якщо вашою реакцією на істерику дитини буде крик – сварка затягнеться. Покажіть, що ви готові обговорити ситуацію і піти на компроміс, але тільки в спокійній обстановці. 
  3. 3. Привчіть себе оцінювати не дитину, а те, як вона себе поводить. Якщо вона забруднила одяг, зовсім не означає, що це було зроблено навмисно. Це всього лише її вчинок у певний момент. Щоб легше прийняти цю установку, почитайте корисні матеріали для батьків.
  4. Допомагайте дитині виражати емоції. Ідеальний варіант – домогтися того, щоб дитяча істерика перейшла в діалог з вами. Поговоріть з сином або дочкою відверто. Нехай ваша дитина сама розповість, навіщо так чи інакше вчинила, якими мотивами керувалася, чого хотіла домогтися в результаті. Можливо, її насправді щось хвилює, але вона не знає, як розповісти вам про це.
  5. Похвали багато не буває. Привчіть себе хвалити дитину не тільки за порядок в кімнаті або хорошу оцінку, а й за те, що вона зуміла без істерики донести до вас свою проблему. По-перше, це дозволить вам створити позитивне підкріплення хорошої поведінки. По-друге, таким чином ви зможете запобігти істерикам на тему: «Мама і тато мене не помічають, а я вимагаю уваги». 
  6. Ставте себе на місце дитини. Згадайте себе в дитинстві. Хіба у вас не виникало бажання образитися та, голосно грюкнувши дверима, піти до іншої кімнати, коли батьки відмовлялися приділити вам увагу? Згадали? Тепер робіть висновки!
  7. Дотримуйтеся режиму всією родиною. Вчасно лягайте спати і правильно харчуйтеся. Недосипання та сніданки на бігу позначаться на вашому психічному стані – ви станете дратівливими та нервовими. 
  8. Підтримуйте добрі взаємини з усіма членами сім’ї. Не сваріться з чоловіком у присутності дітей, не скаржтеся на батьків або інших родичів. Постарайтеся зробити все можливе, аби дитинство вашого малюка проходило в атмосфері взаєморозуміння і любові. Адже саме ви формуєте ту модель поведінки, яку він підсвідомо візьме за основу, створюючи в дорослому віці власну родину. 

У природі не буває ідеальних людей, тим більше якщо ми говоримо про дітей. Активним і допитливим, їм набагато важче, ніж дорослим, стримувати свої емоції. Ваше головне завдання – навчитися без істерик вирішувати проблемні питання. Тоді ви зможете створити вдома атмосферу доброзичливості та спокою.

ЯК ЧИНИТИ НЕ ПОТРІБНО

  1. Намагаючись вгамувати дитину, у жодному разі не застосовуйте фізичну силу. Гірше насильства в сім’ї нічого бути не може.
  2. Не думайте, що всі погані вчинки дитина робить навмисно. Бажання бешкетувати виникає у всіх дітей.
  3. Не грайте на дитячих фобіях – не вживайте фраз на кшталт: «Будеш себе так поводити, забере дядько-міліціонер».

Ви – батьки, найближчі люди для дитини. Вчіться розуміти її настрій. Ніколи не доводьте до того, щоб вона відчула себе покинутою та нікому не потрібною.

Помітили, що дитина бешкетує, тому що їй просто нічим зайнятися? Придумайте для неї цікаве й корисне завдання. Наприклад, запишіть на курси ментальної арифметики. Пам'ятайте, що тільки від батьків залежить, наскільки щасливим у малюка буде дитинство.

Автор: Ольга Шмачіна
Керівник методичного відділу мережі центрів Smartum
	Ашберн
Виберіть місто