27.07.2018
Поділитися: 2
  • Facebook
  • Telegram
2259

Як не виростити жаднюгу?

Усі пам'ятають, як у дитинстві мама говорила нам: «Треба ділитися», відламуючи шматочок булочки або шоколадки від наших солодощів. Що відчували при цьому ми? Комусь було прикро, а комусь - незрозуміло. А хіба  пам'ятає хтось, чи пояснювали нам, навіщо це потрібно робити? Чому я повинна віддати свою цукерку або улюблену іграшку якийсь дівчинці Марійці з сусіднього будинку? Чим ця дівчинка краща за мене?

Деякі батьки дотримуються думки, що ділитися, всупереч нашій радянській установці, не потрібно, мотивуючи це так: якщо дитина буде залишати все собі, то вона  досягне більшого, а не залишиться «голою як сокіл». Як же бути? Як не виростити жаднюгу, але разом з тим, не допустити того, щоб дитина в майбутньому віддала все до останнього і «пішла світом» ні з чим?

Говорячи дитині, що це твоє і ні з ким не треба ділитися, чи  замислювалися ви, що одного прекрасного дня, попросивши у свого дорослого чада про допомогу, у відповідь почуєте: «Це моє!»

Як тримати такий баланс і не втратити заповітної золотої середини?

Як тільки Ви починаєте помічати перші прояви жадібності, потрібно розібратися в природі її виникнення.

Існує кілька основних причин:

Дефіцит уваги.

Як правило, так відбувається з батьками, які дуже багато працюють. Батьки намагаються замінити увагу численними подарунками. Цінність подарунків у сприйнятті дитини зростає, і вона починає скупитися.

Надлишок уваги.

Усі батьки дуже люблять свою дитину, але дозволяючи і вибачаючи їй абсолютно все, мама й тато виховують маленького маніпулятора. Важливо дотримуватися певного балансу.

Страх самотності.

У ранньому віці для малюка іграшки замінюють друзів. Дитина боїться залишитися одною, тому ділитися своїми друзями їй ні з ким не хочеться.

Ревнощі.

Як правило, дитина ревнує батьків до братів і сестер, особливо до молодших. І якщо вони отримують більше уваги, вона починає виявляти невдоволення, яке переходить в агресію, і як наслідок – зумовлює жадібність.

Ощадливість.

Дитина дуже переймається своїми речами, боїться, що хтось зламає або зіпсує її іграшки. Як наслідок - не хоче їх нікому давати.

Що робити?

Дитина завжди бачить, як у її друзів з'являються нові іграшки. Звичайно, їй хочеться мати такі ж, а то й кращі. Не потрібно миттєво бігти до магазина і потурати всім примхам Вашого вередувальника. Привчайте Вашу дитину цінувати чужу працю й розуміти, як непросто в житті все дістається.

У спокійній формі поясніть дитині, чому не потрібно скупитися і так важливо ділитися чимось.

Моральні цінності закладаються в 4-5 років. Важливо не пропустити цей час!

Чітко розмежовуйте жадібність і природне бажання дитини вибороти й захистити свою індивідуальність і права.

Не треба забирати у своєї дитини проти її волі іграшку, щоб дати її іншому малюкові. Це може бути сприйнятим як зрада. Потрібно пояснити так, щоб дитина сама захотіла поділитися.

Не забувайте мотивувати і хвалити дитину. Нехай її хороші вчинки асоціюються зі схваленням батьками такої поведінки. Тільки тоді вона зможе зробити правильні висновки.

Найголовніше: потрібно зрозуміти, що жадібність у певному віці - це нормально. Запасайтеся терпінням, станьте для своєї дитини хорошим учителем, другом, тоді вона відчує, що добрі справи в житті повернуться до неї.