25.05.2018
Поділитися: 12
  • Facebook
  • Telegram
5696

Коли можна і не можна кричати

Чи можна кричати на дитину? Звернемо увагу, що крик буває різний. Візьмемо італійські сім'ї: будь-які, навіть побутові питання, темпераментні жителі півдня обговорюють на високих децибелах. Італійці не приховують емоцій, але, переходячи на крик, не зачіпають почуттів опонента. У їхньому  крику немає образ чи агресії, тим більше стосовно дітей. Таким же чином відбувається і в сім'ях емоційних холериків, де злегка підвищений батьківський тон на адресу малюка - цілком нормальне явище. Водночас дитина, яка підросла, теж може відповісти емоційним сплеском, обстоюючи свою точку зору. Яблуко від яблуні, як то кажуть, недалеко падає. Але ж є ще малюки. Чи варто кричати на маленьку дитину? Розглянемо ситуацію докладніше.

Коли можна і не можна кричати

Чому не можна кричати на дітей?

Батьки повинні знати, чому не можна кричати на дитину. Крик - це метод нав'язування страху, а не авторитету. Переляк і повага – це різні речі. Дитина боїться, що на неї знову кричатимуть, і через це виконує доручення.

Деякі дорослі домагаються слухняності за будь-яку ціну. Це неправильна тактика. Якщо у малюка постійно стоїть перед очима тато чи зла мама, які кричать, це ні до чого доброго не приведе.

На маленьку дитину кричати не можна, тому що малюки будь-яку інформацію сприймають буквально, вони беззастережно вірять усьому. Дитина  упевнена в тому, що якщо батьки кричать на неї, значить, вони її не люблять. Після цього з’являється ланцюжок асоціацій: раз мама з татом її не люблять, значить, усі люди на землі її не люблять, усі дорослі - злі. Ні з ким не вийде побудувати довірчих відносин.

Після таких висновків крихітка замикається в собі, часто плаче і турбується, у неї можуть виникнути проблеми зі сном. Поведінка дитини стає гіршою, тому що вона думає, що привернути увагу батьків можна тільки в тому випадку, якщо дозволити їм накричати на себе. Крім цього, діти можуть почати копіювати поведінку мами з татом і самим виявляти агресію.

Коли можна і не можна кричати

Вплив крику на соціальну адаптацію дитини

Фахівці запевняють: якщо на дітей часто кричати, то це негативно впливає на їхню соціальну адаптацію. Це виявляється через такі негативні моменти:

  • Якщо сімейний стиль вашого спілкування передбачає постійний негатив, крик і лайку, то дитина в майбутньому може спроектувати дану установку на вже своє сімейне життя. Бачачи, як мама з татом постійно сваряться, вона так само буде лаятися зі своїм чоловіком / дружиною. Постійній крик на малюка викликає ризик того, що він коли-небудь буде кричати на своїх дітей.
  • Через крики дитина негативно ставиться до всього, що її оточує. Оскільки у неї немає базової довіри, їй складно отримувати задоволення від життя, вона не може довіритися людям, завести друзів або кохану людину. Тому в майбутньому можуть виникнути проблеми зі створенням своєї сім'ї.
  • Крик часто сприймається як відсутність допомоги та підтримки з боку батьків. Через це у малюка формується не самостійність, а інфантильність. Дитина відчуває, що її не люблять, і це стає причиною безвідповідальності, відчуття власної нікчемності.
  • Крик і покарання впливають на моральні якості дітей. Через постійні скандали у них виникає комплекс неповноцінності, відчуття того, що вони - жертви. Діти відчувають себе непотрібними, часто ображаються і страждають. Вимагають до себе великої уваги і жалості.

Коли можна і не можна кричати

Рекомендації батькам

Чи потрібно кричати на дитину? Допускається підвищений тон, коли дитина в 2 роки лізе до електроприладів і розеток або збирається стрибнути з каруселі на повній швидкості. Пояснювати небезпеку такої поведінки необхідно, але не в момент «злочину». У критичній ситуації саме гучний голос батька може застерегти від небезпеки.

Психологи категорично забороняють кричати на дітей з будь-якого приводу. Подібну поведінку батьків навряд чи можна списати на темперамент. Швидше за все, причини криються в психічній нестійкості дорослого, що пов'язано з конфліктами на роботі, з чоловіком, а поведінка дитини - зручна причина виплеснути негатив.

Можна навіть почути, як деякі малюки зі сльозами на очах просять не кричати на них. У цей момент дитину охоплює найсильніший страх, і вона  готова виконати будь-яку вимогу, аби не чути крику. У якийсь момент малюк перестає реагувати на підвищений голос. У свою чергу батьки з кожним разом починають розмовляти голосніше, стверджуючи, що по-хорошому дитина не розуміє.

Фахівці радять нестриманим дорослим у критичний момент вийти в іншу кімнату і постаратися заспокоїтися, після чого продовжити бесіду з малюком. Негативна енергія змінюється на позитивну за допомогою фізичних навантажень. Позапланове прибирання в квартирі, присідання і віджимання якнайкраще заспокоять нерви. Після чого поясніть дитині, у чому вона завинила.

Коли можна і не можна кричати

Діти 10 років значно краще розуміють дорослих, коли батьки опускаються до їхнього рівня. У цей момент між поколіннями стираються авторитарні кордони, і малюк може розмовляти з батьками на рівних. Це допомагає слухати і бути почутим обом сторонам діалогу.

Намагайтеся давати доручення лаконічно і водночас мотивуючи дитину. Наприклад: «Поприбирайся в кімнаті – і підеш у кіно». Обов'язково виконуйте обіцянки, інакше малюк перестане вам довіряти.

Якщо самі помічаєте, що занадто часто кричите, влаштуйте «день спокійного голосу». Домовтеся з дитиною, що сьогодні будете щосили намагатися не кричати, а вона пообіцяє почути ваші доручення.

Не забувайте, що діти в силу віку ще не володіють навичкою самоконтролю, їм складно сконцентруватися і вчасно виконати доручення. Допомагайте і мотивуйте улюблених чад на подвиги. Кожна дитина потребує батьківської уваги, любові й підтримки.