25.05.2018
Поділитися: 11
  • Facebook
  • Telegram
2371

Коли можна і не можна кричати

Крик - голосові можливості людського голосу, які дала нам природа. Оскільки  такі можливості у нас є - значить для чогось вони потрібні. Наприклад, в екстремальних ситуаціях, коли нас не чують і потрібно покликати на допомогу.

Погодьтеся, що кричати можна по-різному. Наприклад, в італійських сім'ях  кричати «дозволено»: будь-які, навіть побутові питання, темпераментні жителі півдня обговорюють на підвищених тонах. Італійці не приховують емоцій, але, переходячи на крик, не зачіпають почуттів співрозмовника. У такому крику немає образ й агресії, а тим більш до власних дітей. Таким же чином йдуть справи в сім'ях емоційних холериків, де злегка підвищений батьківський тон на адресу малюка - цілком нормальне явище. Водночас  дитина, що підросла, теж може відповісти емоційним сплеском, обстоюючи свою точку зору. Яблуко від яблуні, як то кажуть, падає недалеко.

Допускається підвищений тон, коли дитина тестує електроприлади, розетки на міцність або збирається стрибнути з каруселі на повній швидкості. Пояснювати небезпеку такої поведінки необхідно, але не в момент «злочину». У критичній ситуації саме гучний голос батька може застерегти від небезпеки.

Психологи категорично забороняють кричати на дітей з будь-якого приводу, подібну поведінку батьків навряд чи можна списати на темперамент. Швидше за все причини криються в психічній нестійкості дорослих або пов'язані з конфліктами на роботі, з чоловіком, а поведінка дитини - зручна причина виплеснути негатив.

Можна навіть почути, як деякі малюки зі сльозами на очах просять не кричати на них. У цей момент дитина перебуває в стані найсильнішого страху, і вона готова виконати будь-яку вимогу, аби не чути крику. У якийсь момент малюк перестає реагувати на підвищений голос, у свою чергу батьки з кожним разом починають розмовляти голосніше, стверджуючи, що «по-хорошому» дитина не розуміє.

Фахівці радять нестриманим дорослим у критичний момент вийти в іншу кімнату і постаратися заспокоїтися, після чого продовжити бесіду з малюком. Негативна енергія змінюється на позитивну за допомогою фізичних навантажень. Позапланове прибирання в квартирі, присідання і віджимання якнайкраще заспокоять нерви, після чого поясніть дитині, у чому вона не мала рації.

Діти значно краще розуміють батьків, коли дорослі дивляться їм прямо в очі, сідаючи поряд. У цей момент між поколіннями стираються авторитарні кордони, і малюк може розмовляти з батьком на рівних. Це допомагає слухати і бути почутим обом сторонам.

Намагайтеся давати доручення лаконічно і водночас мотивувати дитину: наприклад, «приберешся у кімнаті - підеш у кіно». Обов'язково виконуйте обіцянки, інакше малюк перестане вам довіряти.

Якщо помічаєте, що занадто часто підвищуєте голос, влаштовуйте «день без крику». Домовтеся з дитиною, що сьогодні будете щосили намагатися не кричати, але й вона, у свою чергу, нехай пообіцяє, що буде «чути» ваші доручення і прохання.

Не забувайте, що діти через певний вік ще не володіють навичками  самоконтролю, їм складно сконцентруватися і вчасно виконати доручення. Допомагайте і мотивуйте малюків на подвиги. Будь-яка дитина потребує батьківської любові та підтримки.