04.04.2018
Поділитися: 12
  • Facebook
  • Telegram
5458

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Ми звикли сприймати слово «криза» в негативному ключі.  Однак, дотримуючись позитивного мислення, можна прочитати тлумачення в цілком нейтральному сенсі.  Це переломний, перехідний момент або, якщо мова йде про дорослішання дитини, - чергова сходинка розвитку.

Перехідний етап між дошкільним віком і першими підручниками грає дуже важливу роль в процесі розвитку дитини та її становлення як самостійної особистості.  У цей період характерна наявність певного нерозуміння між дітьми і батьками, оскільки протягом саме цього етапу дитина починає усвідомлено переймати риси батьківської поведінки, пробувати конкретні соціальні ролі.  Це своєю чергою вимагає від батьків терпіння і емоційної гнучкості.  Мами і тати повинні знати, як подолати кризу 7 років, що робити і як з нею впоратися.

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Коли починається криза 7 років у дитини?

Коли дитина йде в школу, у неї змінюється статус.  Як правило, батьки, збираючи чадо в перший клас, супроводжують процес словами: «Зовсім дорослий став - школяр вже!», «Вирушаєш у доросле життя!». Деякі діти навіть самостійно, без супроводу дорослих, починають ходити до навчального закладу і на гуртки для розвитку.

Вікова криза 7 років - це не простий період для ще вчорашнього дитсадка.  Дитині молодшого шкільного віку необхідно швидко адаптуватися до нової атмосфери шкільного колективу, соціального статусу, дисципліни.

Цілком природно, що поведінка сина або дочки змінюється.  У відповідь вона теж вимагає до себе ставлення, як до дорослого члена сім'ї.

Психологи кажуть, що в перехідний період у школяра можуть з'явитися нові риси поведінки.  Першокласник може стати дратівливим, запальним або навпаки - замкнутися в собі.  Дитина починає порівнювати себе з іншими дітьми, занижуючи свій творчий хист.  Намагаючись піднятися в очах дорослих, наговорює на однокласників.

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Як проявляється криза 7 років у дитини?

Як проявляється складний душевний стан дівчинки або хлопчика?  Розпізнати кризовий період дитини батьки можуть самостійно, потрібно лише знати симптоми кризи, ознаки та її особливості.  Варто звернути увагу, якщо поведінка сина або дочки змінилася різко протягом півроку.  Дитина стала огризатися і грубити близьким, блазнювати, розмовляти не своїм голосом.  Школяр закинув улюблені іграшки, став цікавитися спілкуванням зі старшими дітьми.

Вікові кризи мають одну спільну рису - заперечення.  У 7 років це пов'язано з тим, що першокласник дуже хоче стати дорослим.  Дитина думає, що з походом до школи всі правила «Дитсадівського життя» повинні зазнати змін і починає чинити опір всьому, що, як і раніше, нав'язують батьки.  Вона хоче сам вирішувати, що одягти, куди піти, тобто в повному обсязі вести себе, як дорослий член колективу.

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Скільки триває криза 7 років?

Щоб впоратися з кризою, потрібно знати, скільки вона триває.  Криза 7 років починається поступово, впродовж усвідомлення дитиною можливості самостійного вибору соціальної ролі та манери поведінки.  Найчастіше це відбувається в перший рік відвідування школи.  Не варто думати, що у кризи тільки психологічне коріння.  Розвиток дитини також активно проходить і у фізіології: бурхливе зростання, збільшення сили і фізичної активності - все це впливає на її поведінку і характер.

Криза 7 років у дитини закінчується, коли нова система світогляду міцно і гладко влаштовується в свідомості.

Причини кризи 7 років

Причини виникнення кризи можуть бути різними.  У цьому віці дитина вже усвідомлено оперує такими емоційними станами як смуток, радість, заздрість та інше.  Дивлячись на батьків, діти до 7 років переймають деякі риси характеру і поведінки підсвідомо, не використовуючи їх для отримання вигоди або прояви власної індивідуальності.  Після семи ця навичку прогресує, і в хід вступають хитрість, хитрощі, шантаж.  Це вже не та дитина, до якої батьки звикли в період раннього дитинства. Це по-новому оформлена особистість, на думку якої слід зважати.

Ще однією причиною є зміни в системі моральних координат дитини.  Погляд на життя вчителів і однокласників може сильно відрізнятися від тієї картини, яку малювали батьки.  Тому Вашому синові або доньці потрібен час, щоб розібратися в змінах, що відбуваються, і виробити для себе свою систему морального відліку.

На додаток до вище перерахованого.  У дитини змінюється відчуття свого тіла, яке з дитячого поступово починає перетворюватися в тіло підлітка.  З новою силою, швидкістю і гнучкістю потрібно навчитися поводитися.  Саме тому в цей період особливо корисно приділяти достатню увагу спорту і здорового способу життя.

Криза 7 років як черговий щабель розвитку

Дії батьків під час кризи

Як поводитися батькам?  Як допомогти синові або доньці?  Сварки і образи - це звичайні явища будь-якої дитячої психологічної кризи.  Вони вимагають від мами і тата терпіння, вміння інтерпретувати ті емоції, з якими дитина зараз стикається в повсякденному житті.

Головне завдання для тата і мами в період дитячої кризи - це підтримувати і залишатися спокійними.  З огляду на той факт, що першокласник у цьому віці копіює Вашу поведінка, то чим більше терпіння Ви будете проявляти щодо своєї дитини, тим спокійнішим буде і вона.  Зриватися і кричати на сина чи доньку в цей час означає свідомо ускладнювати сімейну рівновагу.

Чим більше захоплень - тим менше клопоту.  Дивно, але школяр, який займається спортом або регулярно ходить у різні гуртки, менше схильний до кризи семи років.  Хобі та різні захоплення допомагають йому направити енергію в потрібне русло, а постійне спілкування з однолітками вчить тому, що люди бувають різні і не варто завжди ставити свою точку зору на найвищий щабель.

Плюси перехідного періоду в тому, що дитина в цей момент бурхливо розвивається і прагне соціалізуватися.  Щоб процес переходу пройшов гладко і успішно, психологи рекомендують батькам не панікувати.  Керуйтеся знаменитою фразою: «Все минає, мине і це».  У результаті кривляння і блазнювання переростуть у вольові рішення, які дитина буде здатна ухвалювати самостійно, а не сліпо слідувати за зовнішніми обставинами.  Важливо, щоб в цей період особистість, що підростає,  змогла сформувати власне «Я», свій внутрішній світ, орієнтований на позитивне сприйняття зовнішнього середовища.