29.03.2018
Поділитися: 6
  • Facebook
  • Telegram
2419

Що заважає дитині легко спілкуватися з однолітками?

Усі батьки хочуть, щоб їхня дитина росла веселою, щасливою, раділа життю і, звичайно, мала багато друзів. Але часом очікування дорослих не виправдовуються, малюк росте нетовариським, замкненим. У будь-якої поведінки є причини. Психологи виділяють деякі з них, які можуть перешкодити комфортному спілкуванню дитини з однолітками. Фахівці сходяться на думці - усе йде від сім'ї.

  1. Дитина може соромитися, відчувати невпевненість у собі, особливо в школі ситуацій для цього більш ніж достатньо. Такі діти бояться зробити щось не так: навіть відповісти на уроці або вийти до дошки для них становить велику складність. Їм доводиться долати себе, щоб завести розмову з однолітками. Водночас упевнена в собі дитина, не замислюючись, починає спілкуватися, може звернутися за допомогою або запропонувати її сама. Така взаємодія і переростає в дружбу. Якщо ж малюк відчуває дискомфорт у спілкуванні, то виникає ризик залишитися без друзів. Причина некомфортної поведінки в колективі - невпевненість у собі, занижена самооцінка, звідси й невміння адаптуватися в колективі.
  2. Через певні сімейні обставини у малюка можуть бути просто не розвинені навички комунікації, а саме: уміння чути співрозмовника не перериваючи, коректно приєднуватися до діалогу, реагувати на критику без образ, висловлювати свою думку.
  3. Дитина може поводити себе агресивно, тим самим відштовхуючи однокласників від себе. Причини агресії криються в сімейних взаєминах. Швидше за все малюкові доводиться спостерігати сцени насильства вдома, відчувати постійні страхи. Також це може бути причиною того, що дитина через свій вік не в змозі вирішити незрозумілу для неї ситуацію і не бачить іншого виходу, окрім як побитися.
  4. Дуже часто дитина не може себе захистити й навіть не прагне цього. Наприклад, однокласники відбирають ручку або кольоровий папір, а він або йде скаржитися, або робить вигляд, що нічого не відбувається. Такій дитині в колективі найскладніше, бо не захистивши себе один раз, чіплятися почнуть й інші кривдники. Причини такої поведінки в сім'ї: дитині не дозволяють висловлювати свою думку, тому в школі вона повторює звичну поведінку. Може бути і прямо протилежна ситуація - близькі надто м'яко спілкуються з дитиною, і вона не звикла до агресії. Подібну ситуацію потрібно якомога швидше коригувати у психолога, щоб допомогти дитині.
  5. Дитина може бути інтровертного психотипу. Таким дітям комфортно грати самим, вони вибагливі у спілкуванні, у колі сім'ї вони можуть виявляти активність, а в суспільстві мовчазні.

В ідеалі - сім'я для дитини повинна асоціюватися зі словосполученням «мій дім - моя фортеця». Іншими словами, це те місце, де можна розслабитися, творити, самовиражатися, висловити свою думку з упевненістю, що близькі вислухають і почують, допоможуть, підкажуть, НЕ будуть критикувати. І наскільки дитина в сім'ї є повноцінним членом, наскільки її думка враховується - залежить від старшого покоління. У такому ключі формується й самооцінка дитини. Якщо вона звикла бути «ніким», що її не слухають і не поважають у родинному колі, то й у компанії однолітків вона буде дозволяти до себе таке ставлення. Якщо батьки хочуть бачити дитину успішним і впевненим у собі дорослим, то формувати необхідні якості необхідно з дитинства, поважаючи маленьку людину, радячись з нею, як із дорослим членом сім'ї.